Яготинський ліцей № 3 Яготинської міської ради

Від періоду зрілого дитинства до періоду дорослішання: адаптація школярів

Виступ на засіданні педагогічної ради

Підготувала заступник директора

НВК з ВР І.В.Складна

Проблема адаптації не є новою, свідчить про рівень пристосування людини до певних зовнішніх обставин і оточення.

Ефективність процесу шкільної адаптації значною мірою визначає успішність дитини у навчанні, збереження її фізичного і психічного здоров’я. Будь-яке порушення збалансованості стосунків особистості із оточуючим середовищем можуть стати джерелом тривоги. При вираженому порушенні збалансованості тривога зростає, формується емоційний стрес.

Термін «шкільна дезадаптація» використовується для опису різних проблем і труднощів, що виникають у школі. Із цим поняттям пов’язують відхилення в навчальній діяльності, конфлікти з однокласниками, неадекватну поведінку учнів. Цілком природно, що подолання дезадаптованості повинно бути спрямоване на усунення причин, що її викликають.

Причини шкільної дезадаптованості можуть бути різні: низький рівень розвитку загальних здібностей, високий ступінь емоційної нестійкості, несформованість емоційної сфери, високий рівень прагнень на фоні низьких можливостей, характерологічні особливості, незрілість психіки, особливості сімейного виховання, стиль роботи вчителів.

Дезадаптація може мати такі прояви:

- Підвищення емоційного збудження, тривожності, невротизму;

- Зниження комунікабельності, самоконтролю, соціальної сміливості;

- Почуття неповноцінності у стосунках із товаришами, батьками, вчителями, надмірна сором’язливість, замкнутість;

- Зниження успішності, недостатня увага, зосередженість на уроках;

- Часті скарги на самопочуття;

- Втрата інтересу до навчання.

Психологи виділяють кризові періоди у розвитку дитини. (Виступ Яковець В.М.)

Перехід у середню школу є потенційним джерелом стресу для дитини. При переході учнів із початкової школи в середню кардинально змінюється для них ряд характеристик оточуючого середовища: діти опиняються у нових умовах навчання, до яких повинні адаптуватися. У початковій школі вони звикають до стилю викладання і вимог одного вчителя, його турботи, опіки. У п’ятому класі необхідно одразу пристосовуватися до різних вчителів, особливостей їх викладання, різних вимог. Класний керівник не завжди спроможний приділити достатньо уваги своїм учням, хоча саме у п’ятому класі школярі її особливо потребують. У початковій школі вчитель – фігура, яка часто нагадує або й частково заміняє батьків, у середній і старшій школі вчителям така позиція не властива. Від учнів тепер очікують більш незалежної, самостійної і відповідальної поведінки, до чого багато з дітей не готові. Досить багато вчителів не надає серйозного значення проблемі адаптації і одразу виставляє до них дуже високі вимоги.

На мою думку, не сприяв адаптації п’ятикласників режим двомісячного лояльного оцінювання. І на додачу моніторинг, проведений у листопаді.

Щороку ми констатуємо досить різке зниження успішності учнів п’ятих класів у порівнянні з попереднім роком навчання. Цьому є багато як об’єктивних, так і суб’єктивних причин. І одна із них – саме шкільна дезадаптованість.

В цьому віці у школярів дуже виражене емоційне ставлення до навчання. Якщо вчитель і його уроки викликають позитивні емоції, п’ятикласник буде любити цей предмет, намагатися проявити на ньому свої здібності. Учні п’ятих класів ще дуже орієнтовані на оцінки, але мотивацією для них є не отримання «міцних знань», а прагнення не засмутити батьків і вчителів. Багато дітей дуже переживають через погіршення успішності, що інколи призводить до взаємного невдоволення, конфліктів між новими вчителями, класним керівником, учнями та їх батьками. Не одноразово доводиться чути від класних керівників 5-х класів вже у І семестрі: «та він такий хороший хлопчик…» чи «вона – відмінниця і тільки ви ставите 9…». В такому разі у дитини формується стійке переконання, його сумнівні знання заслуговують на високу оцінку, отже немає потреби докладати більше зусиль.

Дослідження свідчать, що

Слід зазначити, що:

Адаптованість – міра успішності взаємодії особистості і середовища, гармонійність та злагодженість між метою та результатами, позитивне ставлення до оточуючих. Учень почуває себе впевнено, спокійно, врівноважено та комфортно. Відсутність тривожності, нейротизму.

Неадаптованість відіграє переважно позитивну роль, виступаючи рушійною силою розвитку й передумовою вдосконалення поведінки. Не все задовольняє учня у спілкуванні та діяльності, але цей факт спонукає його вдосконалюватися, не заспокоюватися на досягнутому.

Дезадаптованість діє на внутрішній світ дитини негативно, а часто, навіть травмуюче. Вона почуває себе дискомфортно, пригнічено, деколи внутрішньо роздвоєно, розбито.

Саме з метою надання інформації педагогам про групові та індивідуальні особливості учнів 5-х класів, їх особистісну адаптацію, соціометричний статус в колективі ми вже п’ятий рік поспіль проводимо психолого-педагогічний консиліум по адаптації учнів 5-х класів. Кожен клас по різному проходить процес адаптації до навчання у середній школі. (Виступ Гутник В.Г.)

Тривожними є дані дослідження, проведеного цього року у десятих класах:

Дезадаптованість деяких десятикласників пов’язана з тим, що наприкінці дев’ятого класу вони змушені були робити вибір стосовно шляхів продовження навчання. Враховуючи те, що у своєму віці вони не готові нести відповідальність за прийняте рішення, батьківські аргументи, якщо вони є, не завжди зрозумілі, діти, прийшовши у десятий клас розгублено аналізують своє оточення. Навчання у школі, начебто, повинні були продовжити найсильніші учні, але частина з них, виявляється, вступила до коледжів, а деякі зовсім слабі учні повернулися до школи. Як наслідок, змінюється склад класного колективу, в ньому виникають певні проблеми. Змінюються і критерії оцінювання. Часто звучить запитання вчителів: «Чого ви ішли у 10-ий клас?». А діти й самі не знають, чого. У них відбувається різка зміна у сфері самосприйняття і самоусвідомлення. Це призводить до розвитку механізмів захисту, неадекватної, неконструктивної поведінки, афективних реакцій, депресій. (Виступ Філімон С.В.)

Отже, дитині завжди потрібно, щоб її розуміли, любили, визнавали, поважали. За умови підтримки вчителів і батьків діти успішно долають дезадаптацію. Щоб створити позитивну емоційну атмосферу на уроці вчителю потрібно вживати слова підтримки та заохочення:

Давай спробуємо іще раз

Я тебе розумію

Я впевнена, що ти зможеш

Мені подобається те, що ти зробив

Я вірю в те, що у тебе вийде

У мене теж не одразу все виходило, тому продовжуй працювати

Сьогодні вийде краще, ніж минулого разу

Підтримати учнів, сприяти процесу їх адаптації можуть лише позитивно налаштовані вчителі. Нажаль, про адаптованість ми можемо говорити не лише стосовно дітей. Але і дорослі часто виявляються дезадаптованими, особливо враховуючи економічну і політичну нестабільність, сімейні проблеми, проблеми зі здоров’ям, неспроможність повноцінно виконувати взяті на себе зобов’язання, невпевненість у завтрашньому дні.

Синдром емоційного вигорання – це реакція організму, що виникає внаслідок тривалої дії професійних стресів, характеризується поступовою втратою емоційної та фізичної енергії, емоційним виснаженням, хронічною втомою, зниженням задоволення від виконаної роботи. У жовтні практичним психологом в нашому колективі було проведено

Синдром емоційного вигорання має три фази:

Фаза напруження:

Симптом «незадоволення собою». У результаті невдач або нездатності вплинути на обставини, людина відчуває незадоволення собою, обраною професією, посадою, конкретними обов’язками, переживання спрямовані не зовні, а на себе. Враження від зовнішніх чинників постійно травмують особу і змушують її знову і знову переживати психотравмуючі елементи професійної діяльності.

Симптом не склався 29 69%

Симптом у фазі становлення 13 31%

Симптом склався - -

Симптом «загнаності у клітку» виникає в результаті стресу, є його логічним продовженням. Коли психотравмуючі обставини усунути неможливо, часто приходить відчуття безвихідності. Якщо не спрацьовує психологічний захист, включаючи і «вигорання», то людина переживає відчуття «загнаності у клітку».

Симптом не склався 28 67%

Симптом у фазі становлення 6 14%

Симптом склався 8 19%

Симптом «тривоги і депресії» пов'язаний з професійною діяльністю і проявляється в особливо ускладнених ситуаціях.

Симптом не склався 13 31%

Симптом у фазі становлення 6 14%

Симптом склався 23 55%

Фаза «резистенції» (опору). Фактично опір наростаючому стресу починається з моменту появи тривожної напруги: людина підсвідомо прагне до психологічного комфорту, зменшення тиску зовнішніх обставин за допомогою наявних у розпорядженні засобів.

Симптом неадекватного вибору емоційного реагування безперечна ознака «вигорання», коли педагог перестає уловлювати різницю між двома принципово різними явищами: стриманий прояв емоцій і неадекватне вибіркове емоційне реагування.

Симптом не склався 12 29%

Симптом у фазі становлення 16 38%

Симптом склався 14 33%

Фаза «виснаження» характеризується явним зниженням загального енергетичного тонусу й ослабленням нервової системи.

Синдром «емоційної усунутості» - людина майже повністю виключає емоції зі сфери професійної діяльності. Її нічого не хвилює, майже нічого не викликає емоційного відгуку – ні позитивні обставини, ні негативні. Це і є придбаний за роки професійний захист.

Симптом не склався 23 55%

Симптом у фазі становлення 19 45%

Симптом склався - -

Поради вчителям щодо профілактики емоційного вигорання

1. Навчіться розпізнавати стрес. Визначте 5 джерел стресу. Якою є ваша реакція на них? Яких стресів і яким чином ви можете уникнути? Які прийоми подолання стресу ви використовуєте?

2. Навчіться управляти своїм часом. Визначте основні цілі і завдання. Складіть розклад виконання справ. Навчіться говорити «Ні». Делегуйте свої повноваження.

3. Навчіться конструктивно знімати емоційну напругу. «Тіло не боліє окремо від душі» (Сократ)

4. Вчіться планувати. Заздалегідь програвайте в уяві різні варіанти поведінки.

5. Визнайте і прийміть обмеження. Не ставте перед собою абсолютно недосяжні цілі. «Світ подібний до театру. Щоб грати з успіхом і похвалою, беруть ролі за здібностями» (Г.Сковорода)

6. Будьте позитивними. У кожній ситуації шукайте позитивні моменти «Світ належить оптимістам. Песимістам – стан душі» (Ф.Гізе)