Яготинський ліцей № 3 Яготинської міської ради

Механізми формування компетентності саморозвитку учня

Виступ на засіданні педагогічної ради

Підготувала заступник директора НВК І.В.Складна

Навчальний заклад - це складна соціально-педагогічна система, що виконує замовлення суспільства - виховувати інтелектуальну, творчу особистість, здатну жити і творити в умовах, що постійно видозмінюються й розвиваються, забезпечуючи прогрес культурного розвитку країни.

З метою подолання протиріч між темпами суспільного та індивідуального розвитку, сучасні навчальні заклади потребують створення та впровадження навчально-виховних технологій та інновацій, спрямованих на самореалізацію, саморозвиток та соціалізацію особистості у майбутньому житті.

Успішним може бути той заклад, в якому створено цілеспрямовану навчально-виховну систему роботи, що орієнтований на сучасні запити держави та суспільсва.

Протягом навчання у школі учні мають оволодіти певними базовими компетенція ми, які прописані у Законі про Освіту. Компетенція (від лат. competens) – належний, відповідний: сукупність знань і вмінь, необхідних для ефективної діяльності;вміння аналізувати, передбачати наслідки діяльності, використовувати інформацію.

Опанування необхідними компетенціями в повній мірі може свідчити про компетентність людини в тому чи іншому питання. Компетентність (Професіоналізм) - динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність.

Протягом останніх років ми спостерігаємо все більшу орієнтацію кількох мільйонів громадян України на навчання та роботу у європейських країнах. Саме тому важливим є усвідомлення та оволодіння компетентностями, необхідними для успішної соціалізації та професійної діяльності в цих країнах. На симпозіумі Ради Європи визначені «Ключові компетентності для Європи»:

Вивчати:

уміти витягати користь із досвіду;

організовувати взаємозв'язок своїх знань і впорядковувати їх;

організовувати свої власні прийоми вивчення;

уміти вирішувати проблеми;

самостійно займатися своїм навчанням.

Шукати:

запитувати різні бази даних;

опитувати оточення;

консультуватись в експерта;

одержувати інформацію;

уміти працювати з документами та класифікувати їх.

Думати:

організовувати взаємозв'язок минулих і дійсних подій;

критично ставитись до того чи іншого аспекту розвитку нашого суспільства;

уміти протистояти непевності та труднощам;

займати позицію в дискусіях і виковувати свої власні думки;

бачити важливість політичного й економічного оточення, в якому проходять навчання та робота;

оцінювати соціальні звички, пов'язані зі здоров'ям, споживанням, а також із навколишнім середовищем;

уміти оцінювати твори мистецтва й літератури.

Співробітничати:

уміти співробітничати та працювати у групі;

приймати рішення - улагоджувати розбіжності та конфлікти;

уміти домовлятись;

уміти розробляти та виконувати контракти.

Прийматися за справу:

включатись у проект;

нести відповідальність;

входити до групи або колективу та робити свій внесок;

доводити солідарність;

уміти організовувати свою роботу;

уміти користуватись обчислювальними та моделюючими приладами.

Адаптуватись:

уміти використовувати нові технології інформації та комунікації;

доводити гнучкість перед викликами швидких змін;

показувати стійкість перед труднощами;

уміти знаходити нові рішення.

Серед головних завдань Нової української школи визначено 10 пріорітетних компетентностей особистості.

1. Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами. Це вміння усно і письмово висловлювати й тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди (через слухання, говоріння, читання, письмо, застосування мультимедійних засобів). Здатність реагувати мовними засобами на повний спектр соціальних і культурних явищ – у навчанні, на роботі, вдома, у вільний час. Усвідомлення ролі ефективного спілкування.

2. Спілкування іноземними мовами. Уміння належно розуміти висловлене іноземною мовою, усно і письмово висловлювати і тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди (через слухання, говоріння, читання і письмо) у широкому діапазоні соціальних і культурних контекстів. Уміння посередницької діяльності та міжкультурного спілкування.

3. Математична грамотність. Уміння застосовувати математичні (числові та геометричні) методи для вирішення прикладних завдань у різних сферах діяльності. Здатність до розуміння і використання простих математичних моделей. Уміння будувати такі моделі для вирішення проблем.

4. Компетентності в природничих науках і технологіях. Наукове розуміння природи і сучасних технологій, а також здатність застосовувати його в практичній діяльності. Уміння застосовувати науковий метод, спостерігати, аналізувати, формулювати гіпотези, збирати дані, проводити експерименти, аналізувати результати.

5. Інформаційно-цифрова компетентність передбачає впевнене, а водночас критичне застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією на роботі, в публічному просторі та приватному спілкуванні. Інформаційна й медіа-грамотність, основи програмування, алгоритмічне мислення, роботи з базами даних, навички безпеки в Інтернеті та кібербезпеці. Розуміння етики роботи з інформацією (авторське право, інтелектуальна власність тощо).

6. Уміння навчатися впродовж життя. Здатність до пошуку та засвоєння нових знань, набуття нових вмінь і навичок, організації навчального процесу (власного і колективного), зокрема через ефективне керування ресурсами та інформаційними потоками, вміння визначати навчальні цілі та способи їх досягнення, вибудовувати свою навчальну траєкторію, оцінювати власні результати навчання, навчатися впродовж життя.

7. Соціальні і громадянські компетентності. Усі форми поведінки, які потрібні для ефективної та конструктивної участі у громадському житті, на роботі. Уміння працювати з іншими на результат, попереджати і розв’язувати конфлікти, досягати компромісів.

8. Підприємливість. Уміння генерувати нові ідеї й ініціативи та втілювати їх у життя з метою підвищення як власного соціального статусу та добробуту, так і розвитку суспільства і держави. Здатність до підприємницького ризику.

9. Загальнокультурна грамотність. Здатність розуміти твори мистецтва, формувати власні мистецькі смаки, самостійно виражати ідеї, досвід та почуття за допомогою мистецтва. Ця компетентність передбачає глибоке розуміння власної національної ідентичності як підґрунтя відкритого ставлення та поваги до розмаїття культурного вираження інших.

10. Екологічна грамотність і здорове життя. Уміння розумно та раціонально користуватися природними ресурсами в рамках сталого розвитку, усвідомлення ролі навколишнього середовища для життя і здоров’я людини, здатність і бажання дотримуватися здорового способу життя.

Отже, ключові освітні компетентності:

Громадянська,

Загальнокультурна

Здоров’язберігаюча

Інформаційна

Соціально-трудова

Підприємницька

Самоосвітня

Сьогодення ставить перед нами завдання стимулювати когнітивний розвиток, розвинути пізнавальну активність школяра, складовою якої є: зосередженість, ініціативність та позитивні емоції від власної інтелектуальної діяльності; внаслідок яких «спрацьовують» вольові зусилля та «включається» внутрішня мотивація.

Ми ж сьогодні бачимо в школі повну інтелектуальну пасивність: відсутність ініціативи, розумова лінь, низька інтелектуальна працездатність.

Когнітивний розвиток(англ.Cognitive development,нім.Kognitive Entwicklung)— розвиток всіх видів розумових процесів, таких яксприйняття,пам'ять, формування понять, вирішення необхідних завдань,уяваталогіка. Учень здатен до саморозвитку за умови:

- Задоволення базових потреб ( Фізіологічні. Необхідність пити, їсти, дихати і т. д. Без задоволення цих потреб людина не зможе жити. В комфортному і безпечному існування. Людині важливо мати дах над головою і бути впевненим в завтрашньому дні. У любові, повазі та інших емоціях. Для щасливого життя важливо відчувати, що тебе люблять, поважають і цінують. В приналежності до групи. Людина повиненна відчувати, що вона є повноправним членом групи (сім’ї, колективу). У пізнанні навколишнього світу. Для багатьох важливо постійно розвиватися, виявляючи цікавість до оточуючих людей, природи, тощо.)

- Йому притаманне понятійне мислення.

- Сформована пізнавальна активність.

- Особиста зацікавленість (мотивація)

Результати вивчення мотивації навчання (Яковець В.М.)

За умови наявності усіх факторів, у учнів розвивається рефлексія, вищими рівнями якої є цілеспрямованість, здатність до планування, розвиток вольових якостей.

І кінцева мета цього складного ланцюжка – самоосвітня компетентність.

Що ж таке «самоосвітня компетентність»?

Самоосвітня компетентність – це інтегрована якість особистості, яка ґрунтується на уміннях самоосвітньої діяльності та визначає готовність особистості до самоосвіти, самонавчання, самовдосконалення, самовибору, самореалізації упродовж життя з усвідомленням особистих і суспільних потреб. Це готовність і здатність особистості до самоосвітнього розвитку, самостійного творення себе.

В умовах загальноосвітнього навчального закладу вона розвивається через впровадження інноваційних технологій.

Сучасні учні – це зовсім нові люди – так зване, покоління Z, яке народилося в епоху Інтернету та гаджетів. Вони звикли жити у світі без кордонів, часто – віртуальному. Здебільшого це – мультизадаячні візували, які мають кліпове мислення. І саме таких школярів нам необхідно збагатити знаннями з багатьох дисциплін, навчити орієнтуватися в потоці інформації, формувати в них готовність до безперервної самоосвіти.

В основі самоосвітньої компетентності лежить

Можливість первинної обробки інформації за вказівкою вчителя

Наступний рівень - Робота за відомим алгоритмом дій

Далі – Здатність здійснювати окремі самоосвітні операції

Вищий рівень – Усвідомлена творчо-пошукова діяльність

Виходячи з цього перед нашим педагогічним колективом стоять задачі:

• Створення умов для самореалізації учнів

• Задоволення запитів та потреб школяра

• Засвоєння учнями ключових компетентнцій

• Розвиток потреби поповнювати знання упродовж життя

• Виховання конкурентноспроможної щасливої особистості

Щоб мати можливість організовувати самоосвітню діяльності учнів учитель сьогодні наділений академічною свободою. Але він сам повинен постійно вдосконалюватися, бути творчою особистістю, здатною думати по-новому, самостійно ставити перед собою мету й завдання, пропонувати нестандартні рішення, що має не тільки здатність, але й потребу саморозвиватися.

Методика вивчення здатності педагога до саморозвитку(Яковець В.М.)

Анкета

Дайте відповідь на запитання, виставивши такі бали:

5 - якщо дане твердження повністю відповідає дійсності;

4 - скоріше відповідає, ніж ні;

3 - і так, і ні;

2- скоріше не відповідає

1- не відповідає.

Питання анкети

Підрахуйте загальну суму балів:

75-55 - активний розвиток;

54-36 - немає стійкої системи саморозвитку, орієнтація на розвиток значно залежить від умов;

35-15 – зупинка розвитку.

Ззгідно із Законом України «Про інноваційну діяльність», «інновації у сфері освіти або освітні інновації» можна трактувати конкурентоспроможні технології, що істотно підвищують якість, ефективність та результативність навчально-виховного процесу. При цьому, основними елементами «освітньої інновації» є її носій (творча особистість), який має певну інноваційну ідею (ядро інновації) та проводить інноваційний експеримент (джерело інновації); споживач інновації - учень або група студентів, слухачів (які здобувають знання з певного напряму); а також інституції, що забезпечують упровадження інновацій у навчальний процес (заклади освіти; наукові, методичні, науково-методичні установи; науково-виробничі підприємства; державні і місцеві органи управління освітою та самоврядування в галузі освіти).

Техніка шести капелюхів (Яковець В.М.)

Сучасна освіта повинна готувати людину, котра здатна до нестандартних і швидких рішень в надзвичайно глобалізованому і динамічно змінному світі. Тільки інноваційна за своєю сутністю освіта може виховати всебічно розвинену, самостійну, самодостатнью особистість, яка керується в житті власними знаннями і переконаннями. Загалом, це більше потрібно суспільству, ніж освіті чи конкретній людині, бо без всебічно розвиненої особистості неможливо розбудувати ані основ демократії, ані досягти параметрів економічно розвинених країн. Сучасна освіта, окрім надання знань, покликана навчити майбутнього громадянина критично і творчо мислити, використовувати знання як у професійній, так і в суспільно-політичній діяльності.

Введемо поняття, якими найбільше часто користуються, здійснюючи інноваційну освітню діяльність.

Технологія– це, в першу чергу, форма реалізації людського інтелекту, в якій відображаються вміння людини використовувати сукупність знань про методи, і засоби проведення певного виробничого процесу, в результаті якого відбувається якісна зміна того, що є суб’єктом технології. Технологія не допускає варіативності, її головне призначення – отримати гарантований результат.

Педагогічна технологія– своєрідна конкретизація методики, проект певної педагогічної системи, що реалізується на практиці; змістова техніка реалізації навчально-виховного процесу; закономірна педагогічна діяльність, яка реалізує науково-обґрунтований проект навчально-виховного процесу і має вищий рівень ефективності, надійності, гарантованого результату, ніж традиційні методики навчання й виховання.

Інноваційна педагогічна технологія– цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчально-виховний процес від визначення його мети до очікуваних результатів.

Опанувавши інноваційні педагогічні технології, постійно розвиваючись та впроваджуючи у свою діяльність нові методи та прийоми роботи, ми можемо отримати бажаний кінцевий результат – самоосвітню компетентність наших учнів.

Відмінності між традиційним і інноваційним уроками

На завершення пропонуємо вам рефлексію

Обговоріть у групі:

1. Чи сподобалась вам форма проведення педради?

2. Запропонуйте два пункти до рішення педради.