«Обираю майбутнє» свідомо

Обираючи майбутнє свідомо, ми зазвичай все чудово розуміємо. Але навіть враховуючи всі нюанси, всі суперечності, всі правила і положення, ми не можемо бути впевненими у сьогоденних настроях, тенденціях, моді, прихильності, популярності тієї чи іншої фахової потреби. Навіть фахівці ринку праці ніколи не можуть спрогнозувати, яка професія матиме попит найближчим часом. Тому й так важко сучасній молоді визначитися з обранням професії.

Звичайно, цитую з нашого виступу: «Вчитися, синку, треба іти на ту професію, до якої душа горнеться». Але коли є потреба у викладачах, будівельниках, військових чи лікарях, а у більшості «душа горнеться» до блогерства чи юриспруденції, доводиться робити вибір між тим, що потрібно, і тим, що хочеться, бо у такій делікатній справі «напромити» не вдасться. І тому ми все розуміємо правильно. Ми можемо ж ''рекламувати'' професії лікарів, вчителів, слюсарів, електриків, фермерів та військових, проте у душі розуміємо – мало хто спокуситься на них через низькооплачуваність і «непрестижність». Попри все, ми будемо їх популяризувати, будемо їх просувати, будемо їх рекламувати, адже насправді зараз вони найбільш потрібні суспільству!

7 листопада у місті Яготин відбувся І етап профорієнтаційного змагально-мотиваційного заходу «Обери майбутнє – 2019». Нашим учням закликів не потрібно, – цілком самостійні, організовані, амбіційні, творчі, артистичні, цілеспрямовані і надзвичайно наполегливі, – вони самі підхоплюють ініціативу.

Понад два тижні пошуків ідей нарешті позаду. Одразу видно – вони обирають майбутнє свідомо, розуміючи ризики і можливість поразки. Вони усвідомлюють, що військова тематика неможлива без демонстрації патріотизму, який виявляється не у співі патріотичних пісень, а є складовою свідомості справжнього громадянина – бути корисним своїй державі, робити її кращою, змінюватися самому і змінювати все навколо.

КВК "Обери майбутнє 2019" - "Андеграунд"

Сьогодні команда учнів Яготинського НВК №3 «Андеграунд» боролася за перемогу у щорічному КВК «Обери майбутнє». Представилися ми досить оригінально, по-Котляревськи:

Іван був парубок моторний

І хлопець, хоч куди, козак!

Блукав він Інстанрам-полями,

Збирав таких же гультіпак.

Сергій хитався як з похмілля,

Максим поїхав на весілля,

І Паша, давній негодяй,

З дівчатами заженихався,

А Влад в поденщики нанявся.

Як хочеш, так і помишляй!

Побачив все оте Іван

І страшним криком заволав:

«Москаль прийшов під саму хату,

Насилу вас я позбирав!»

Він, швидко їм надавши виду,

Медичні картки в руки дав,

У камуфляж вдягнув для виду,

У військкомат всіх почухрав.

Серед п’яти районних команд наші Андрусенко Іван, Адаменко Сергій, Астапенко Єлизавета, Буцан Павло, Волошанович Аліса, Гречка Максим, Ковальчук Валерія, Криськов Владислав, Нескорожена Аліна і Сідолака Інна намагалася розкрити всі секрети військової служби і донести до однолітків все ще нагальну потребу у захисниках Вітчизни.

Можливо, вони й не стануть військовими, але вірогідність служити в армії у хлопців – досить висока, а серед дівчат набирає популярності прагнення потрапити у знаменитий жіночий полк, служити в якому так же престижно, як носити звання генерала.

Ми всі такі різні. Проте, кожен з нас, ретельно проаналізувавши ситуацію на ринку праці та стан в країні, зрештою змушений вирішувати:

«Відкосити, чи не відкосити? – ось в чому питання.
Що благородніше: скоритись долі
Уславивши ім’я своє у призовних скрижалях,

Чи вкрити своє прізвище ганьбою,

Від держ-боргу сплати уклонившись?

Большакова Ю. А.

07.11.2019