Яготинський ліцей № 3 Яготинської міської ради

Прощавай, рідна третя школо!

Субота. Травень. Вже двадцять дев’яте.

Позаду – одинадцятий наш клас.

Попереду – потрібно ЗНО складати.

А так невпинно, швидко лине час!

Звичайно, цього дня ми всі чекали.

Хотілося забути ніби сон,

Як нам за маски в школі дорікали,

Просили заховати телефон.

Чомусь хотіли, щоб на всі уроки

Всім класом неодмінно ми прийшли,

Ще й не спізнилися. І крок за кроком

Знаннями нас «грузили» вчителі.

А ми? Звичайно, ми протестували!

Бо краще знали, що нам у житті

Потрібним буде. І не сумували,

Коли на карантин усі пішли.

Ми дистанційно вчились…, як хотіли

Зайти за посиланнями у meet.

А вечорами з друзями «тусили»

Й не віртуально пізнавали світ.

Та щось сьогодні «тенькає» тривога…

І ледь відчутно голос мій тремтить.

Що нас чекає за шкільним порогом?

І чи можливо зупинити мить?

Чи Google meet сумує за навчанням?

Чи в інституті дистанційна буде теж?

Чи й далі, попри наші сподівання,

Он-лайн життя продовжиться без меж?

Як прийдуть нові учні в наші класи,

Чи нас згадають наші вчителі?

Чи нам пробачать бешкети, образи,

Прогули і невивчені вірші?

Спливає час… Двадцять дев’яте травня.

Уже останній наш шкільний дзвінок.

Й ніхто не знає, що чекає завтра –

Життя нас кличе вже на свій урок.