Яготинський ліцей № 3 Яготинської міської ради

Шкільна дезадаптація: причини та наслідки

Виступ на загальношкільних батьківських зборах

Підготувала заступник директора

НВК з ВР І.В.Складна

Проблема адаптації не є новою, свідчить про рівень пристосування людини до певних зовнішніх обставин і оточення.

Ефективність процесу шкільної адаптації значною мірою визначає успішність дитини у навчанні, збереження її фізичного і психічного здоров’я. Будь-яке порушення збалансованості стосунків особистості із оточуючим середовищем можуть стати джерелом тривоги. При вираженому порушенні збалансованості тривога зростає, формується емоційний стрес.

Термін «шкільна дезадаптація» використовується для опису різних проблем і труднощів, що виникають у школі. Із цим поняттям пов’язують відхилення в навчальній діяльності, конфлікти з однокласниками, неадекватну поведінку учнів. Цілком природно, що подолання дезадаптованості повинно бути спрямоване на усунення причин, що її викликають.

Причини шкільної дезадаптованості можуть бути різні: низький рівень розвитку загальних здібностей, високий ступінь емоційної нестійкості, несформованість емоційної сфери, високий рівень прагнень на фоні низьких можливостей, характерологічні особливості, незрілість психіки, особливості сімейного виховання, стиль роботи вчителів.

Дезадаптація може мати такі прояви:

- Підвищення емоційного збудження, тривожності, невротизму;

- Зниження комунікабельності, самоконтролю, соціальної сміливості;

- Почуття неповноцінності у стосунках із товаришами, батьками, вчителями, надмірна сором’язливість, замкнутість;

- Зниження успішності, недостатня увага, зосередженість на уроках;

- Часті скарги на самопочуття;

- Втрата інтересу до навчання.

Види шкільної дезадаптації:

- Фізіологічна – слабкий тип нервової системи, надмірне збудження

- Інтелектуальна – недостатній розвиток психічних процесів, відсутність уваги з боку дорослих

- Вольова – слабка саморегуляція поведінки

- Соціальна – недостатність досвіду спілкування, відсутність навичок поведінки в дитячому колективі

- Психологічна – переважання ігрового мотиву діяльності, батьківська вседозволеність

Рівні адаптації дитини до школи:

Ø Високий – першокласник позитивно ставиться до школи, адекватно сприймає вимоги, легко засвоює матеріал, уважно слухає пояснення, готується до уроків, охоче виконує суспільні доручення, має сприятливий статус в класі.

Ø Середній – першокласник позитивно ставиться до школи, розуміє навчальний матеріал, якщо вчитель викладає його докладно, самостійно розв'язує типові задачі, уважний при виконанні завдань, доручень, під контролем дорослих, майже завжди виконує домашні завдання, товаришує з однокласниками.

Ø Низький – першокласник негативно або байдуже ставиться до школи, часто скаржиться на здоровя, має пригнічений настрій, порушує поведінку, матеріал засвоює фрагментарно, не виявляє інтересу до самостійних домашніх завдань, потребує значної допомоги вчителя, батьків, пасивний, близьких друзів не має

Перехід у середню школу є також потенційним джерелом стресу для дитини. При переході учнів із початкової школи в середню кардинально змінюється для них ряд характеристик оточуючого середовища: діти опиняються у нових умовах навчання, до яких повинні адаптуватися. У початковій школі вони звикають до стилю викладання і вимог одного вчителя, його турботи, опіки. У п’ятому класі необхідно одразу пристосовуватися до різних вчителів, особливостей їх викладання, різних вимог. Класний керівник не завжди спроможний приділити достатньо уваги своїм учням, хоча саме у п’ятому класі школярі її особливо потребують. У початковій школі вчитель – фігура, яка часто нагадує або й частково заміняє батьків, у середній і старшій школі вчителям така позиція не властива. Від учнів тепер очікують більш незалежної, самостійної і відповідальної поведінки, до чого багато з дітей не готові. Досить багато вчителів не надає серйозного значення проблемі адаптації і одразу виставляє до них дуже високі вимоги.

Щороку ми констатуємо досить різке зниження успішності учнів п’ятих класів у порівнянні з попереднім роком навчання. Цьому є багато як об’єктивних, так і суб’єктивних причин. І одна із них – саме шкільна дезадаптованість.

В цьому віці у школярів дуже виражене емоційне ставлення до навчання. Якщо вчитель і його уроки викликають позитивні емоції, п’ятикласник буде любити цей предмет, намагатися проявити на ньому свої здібності. Учні п’ятих класів ще дуже орієнтовані на оцінки, але мотивацією для них є не отримання «міцних знань», а прагнення не засмутити батьків і вчителів. Багато дітей дуже переживають через погіршення успішності, що інколи призводить до взаємного невдоволення, конфліктів між новими вчителями, класним керівником, учнями та їх батьками. Не одноразово доводиться чути від класних керівників 5-х класів вже у І семестрі: «та він такий хороший хлопчик…» чи «вона – відмінниця і тільки ви ставите 9…». В такому разі у дитини формується стійке переконання, його сумнівні знання заслуговують на високу оцінку, отже немає потреби докладати більше зусиль.

Дослідження свідчать, що

Слід зазначити, що:

Адаптованість – міра успішності взаємодії особистості і середовища, гармонійність та злагодженість між метою та результатами, позитивне ставлення до оточуючих. Учень почуває себе впевнено, спокійно, врівноважено та комфортно. Відсутність тривожності, нейротизму.

Неадаптованість відіграє переважно позитивну роль, виступаючи рушійною силою розвитку й передумовою вдосконалення поведінки. Не все задовольняє учня у спілкуванні та діяльності, але цей факт спонукає його вдосконалюватися, не заспокоюватися на досягнутому.

Дезадаптованість діє на внутрішній світ дитини негативно, а часто, навіть травмуюче. Вона почуває себе дискомфортно, пригнічено, деколи внутрішньо роздвоєно, розбито.

Отже, дитині завжди потрібно, щоб її розуміли, любили, визнавали, поважали. За умови підтримки вчителів і батьків діти успішно долають дезадаптацію.