/Files/images/2017_-_2018/p-o/Ефект стаї.jpg Батьки зазвичай не говорять зі своїми дітьми про насильство напряму, принаймні, поки вони не підростуть.Але кожен день батьки з найкращими намірами вносять свій внесок в культуру насильства, від якої страждають наші діти.

5 ситуацій, які вчать наших дітей, що насильство – це норма.

1. Коли ми говоримо: «Ну, це ж хлопці!».

Будучи мамою двох дуже активних хлопчиків, я розумію, що більшість людей не мають на увазі нічого поганого, кажучи: «Ну, це ж хлопці!», – але надто часто ця фраза виступає в якості виправдання поганої поведінки хлопчиків, наприклад, бійок з іншими дітьми.
Насправді ж, хлопчики прекрасно можуть шанобливо ставитися до інших людей і їх речей, якщо їх цьому навчити. Але кожен раз, чуючи, як ми виправдовуємо їх поведінку, хлопчики не тільки засвоюють, що можуть ігнорувати правила, але і те, що вони нібито не здатні себе контролювати.

2. Коли ми примушуємо наших дітей цілувати і обіймати родичів / друзів.
Багато хто полюбляє із добрими намірами змушувати своїх дітей обіймати друга або родича, не враховуючи при цьому бажань самої дитини. Це несе в собі небезпечну ідею, про те, що згода дитини не має значення, і інші мають право ігнорувати її бажання. Краще запропонувати дитині альтернативні способи привітатися / попрощатися з рідними. Я питаю своїх дітей: «Ти хочеш обійняти бабусю, або дати їй п’ять, або просто помахати їй на прощання?»

3. Коли ми запитуємо «Може ти сам/а винен/а в тому, що тебе вдарили?»
Це одна з найскладніших ситуацій, особливо якщо у Вас не одна дитина. Брати і сестри часто навмисне дражнять один одного, поки один з них не розсердиться і не пустить в хід кулаки. Але дуже важливо з’ясувати, що сталося насправді, перед тим як почати вирішувати ситуацію.

Коли ми запитуємо: «Може ти сам/а винен/а в тому, що тебе вдарили?», – ми вчимо і потерпілого і винного тому, що хтось може змусити іншого зробити поганий вибір. І нагадайте Вашим дітям, що у них завжди є вибір – вдаватися їм до насильства чи ні, і ніхто не може їх змусити, навіть дуже злими і неприємними словами.

4. Коли ми говоримо, що хлопчики б’ють дівчат, які їм подобаються.
Неважливо, син у вас або дочка – їх потрібно навчити з раннього віку, що заподіювати біль людині, щоб привернути її увагу, недозволено. І це зовсім не спосіб висловлювати свій інтерес до людини. Діти ніколи не повинні чути фразу: «Він тебе б’є, бо ти йому подобаєшся» – коли їх дражнять або б’ють.
Вона підтверджує ідею, що любов – це страждання, і завдавати болю іншим – це нормально.

5. Коли ми засуджуємо зовнішній вигляд і поведінку жінок при дітях.
Батьки впливають на своїх дітей, навіть не усвідомлюючи цього. Діти чують наші слова і приміряють їх на себе. Якщо наші діти чують, як ми виправдовуємо насильство, вони засвоюють таку поведінку. Вони чують, як ви зневажливо відзиваєтеся про жінок, і запам’ятовують це. Вони можуть повірити, що існують випадки, при яких жертва заслуговує того, що з нею сталося, або те, що вони мають право піддавати насильству тих, хто на нього «заслужив».

Розмовляючи з дітьми про насильство, поясніть їм, що ніхто не заслуговує насильства, ніхто не хоче і не провокує його.

Автор: Joanna Schroeder

Кiлькiсть переглядiв: 444

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.