Вплив стресу на дитину

Стрес – це реакція організму на подразнення, де подразником є ситуація. Більшість дітей сьогодні перебуває під впливом стресу, оскільки посилюється психічна діяльність дитини у зв’язку з необхідністю засвоєння і переробки великого обсягу інформації (інформаційний стрес). Виникає перенапруження фізіологічних систем організму під впливом емоційних чинників (емоційний стрес).
У невеликих кількостях стрес може бути «позитивним». Але надмірний стрес – «токсичний» і може вплинути на поведінку дитини, її працездатність, здоров'я, взаємини з оточенням і в родині.

ПРИЧИНИ СТРЕСУ У ДИТИНИ:
✴патологічні спадкові фактори;
✴особливості особистості;
✴вік (юнацький, пізній);
✴особливі періоди життя;
✴тяжкі «удари долі» (смерть чи розлучення);
✴негативні потрясіння;
✴стихійні лиха;
✴нездатність чи втрата довірливих взаємовідносин зі своїм близьким оточенням;
✴низький рівень чи відсутність соціальної підтримки;
✴фізичні та емоційні перенапруження під час навчання;
✴великі зміни в сім'ї (розлучення, переїзд або навіть народження нового члена сім'ї);
✴надмірно щільний графік (навчання, зайняття спортом, відвідування гуртків тощо) і невеликій перепочинку між різними видами зайнятості.
✴психологічний тиск на самого себе (людина-«приклад» у всьому і боязнь робити помилки);
✴шкільний стрес (страх покарання та отримання незадовільної оцінки, нездатність засвоїти шкільний матеріал, перевтома під час навчальних занять);

ОЗНАКИ СТРЕСУ ДЛЯ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ:
✳помітне погіршення шкільної успішності;
✳збільшення часу занять при зниженні результатів;
✳виражене засмучення або хвилювання: небажання іти до школи, йти спати або приймати участь в спільних заняттях;
✳постійні нічні кошмари;
✳провокаційна поведінка: неслухняність непокора дорослим, агресія (довше одного місяця);
✳часті спалахи роздратування.

ДЛЯ ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГО ТА СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ:
✳зміни в шкільній успішності;
✳вживання алкоголю або наркотиків;

✳зміни в режимі сну або харчування;
✳часті скарги на фізичний стан;
✳одержимість питанням своєї ваги: невиправданий страх ожиріння;
✳часті прояви агресії або жорстокості;

✳також можливі зміни що впливають на особисті якості людини що пережила психологічну травму. В такому випадку під травмованою особистістю матимемо на увазі таку особистість, яка не просто сформувалась під впливом травматичного стресу коли-небудь пережитого, але яка стала вважати позитивними патологічні зміни які відбулися з нею, також знаходити певну психологічну корись в цьому, іноді навіть цим пишатись.

ЯК ВИ МОЖЕТЕ ДОПОМОГТИ СВОЇМ ДІТЯМ
1. Поговоріть зі своїми дітьми
Перший крок до допомогти своїм дітям – це зрозуміти, що їх турбує, і підтримати їх. Таким чином, ви можете боротися зі стресом у джерела його витоку. Більш того, таке спілкування з вашими дітьми показує, що з вами можна поговорити і довіряти вам.
2. Грайте зі своїми дітьми
У наші дні діти проводять все менше часу за грою. Фізичні вправи на свіжому повітрі природним чином знімають стрес, випускаючи гормони гарного самопочуття, названі ендорфінами. Діти, які більше тренуються, як правило, їдять краще, більш продуктивні в класі.
Тому, вийдіть на вулицю і грайте зі своїми дітьми. Йдіть в парк. Вирушайте в похід. Грайте в футбол. Як додатковий бонус ви зміцните свої відносини з ними, що також сприятиме зниженню стресу.

3. Запишіть своїх дітей на уроки музики
Музика має сильний зв'язок з нашими емоціями. Відтворення і створення музики діє як ліки, які можуть допомогти знизити кров'яний тиск і зменшити частоту серцевих скорочень, щоб зменшити стрес, депресію і занепокоєння.
Слухайте музику, коли прибираєте чи допомагаєте з домашнім завданням, або відвідуйте концерти зі своїми дітьми.

4. Заохочуйте сон
У наші дні дедалі менше дітей висипаються. Частково ця тенденція пов'язана зі збільшенням екранного часу. 40% дітей мають телевізор або iPad в своїй спальні, а 57% не мають регулярного сну. Це призводить до того, що 60% дітей недосипають. Дослідження показують, що це може дуже вплинути на збільшення дратівливості та стресу.
Норма сну залежить від віку вашої дитини. Малюки повинні спати від 11 до 14 годин на добу, дошкільнята – від 10 до 13 годин, а діти шкільного віку – від 9 до 11 годин на добу. Підлітки повинні спати не менше 8-10 годин щоночі. Переконайтеся, що ваші діти сплять за розкладом і розуміють важливість сну. Сімейна вечеря або вечір сімейного кіно може допомогти зняти стрес або запобігти стресу.

5. Будьте зразком для наслідування.

Дитина дивиться на вас як на зразок здорової поведінки. Робіть все можливе, щоб тримати свій власний стрес під контролем і управляти ним здоровим способом. Будьте уважні, які телевізійні програми, книги та ігри дивляться, читають і грають маленькі діти. Новинні передачі і жорстокі шоу або ігри можуть викликати страх і занепокоєння.

6. Тримайте вашу дитини в курсі очікуваних змін, таких як робота або переїзд.

7. Вчіться слухати.
Слухайте свою дитину, не критикуючи її і не намагаючись вирішити проблему одразу. Замість цього працюйте зі своєю дитиною, щоб допомогти їй зрозуміти і вирішити те, що її засмучує. Створіть почуття власної гідності дитини. Використовуйте підтримку і прихильність.

8. Використовуйте похвалу, а не покарання.

Постарайтеся залучити вашу дитину в діяльність, в якій він може досягти успіху.
Надайте дитині можливість робити свій вибір самій і мати певний самоконтроль у своєму житті. Чим більше ваша дитина відчуває, що вона сама контролює ситуацію, тим краще буде його реакція на стрес.

ЗВЕРНІТЬСЯ ДО ПСИХОЛОГА якщо ваша дитина:

✴стає замкнутою, більш нещасною або пригніченою;
✴є проблеми в школі чи спілкування з друзями або родиною;
✴не в змозі контролювати свою поведінку або гнів.

Насильство в сім’ї
Що ми зазвичай розуміємо під насильством?
Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством.
Нам складно припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо жертвами

Виявляється, насильство – це ще й:
• погроза нанесення собі або іншому тілесних ушкоджень;
• невиразні погрози, як-от: «ти в мене дограєшся!»;
• погрози піти, забрати дітей, не давати грошей подати на розлучення, розповісти про щось;
• заподіяння шкоди домашнім тваринам ( щоб помститися партнеру);
• ламання та знищення особистих речей;
• використання брутальних слів, лайка;
• принижування, ображання, постійне підкреслювання недоліків;
• контролювання, обмеження в спілкуванні, стеження;
• заборона лягати спати, або насильне позбавлення сну;
• звинувачування у всіх проблемах;
• крити кування думок, почуттів, дій;
• поводження із ним/нею як із прислугою;
• ігнорування.

Насильством щодо дітей слід вважати:
• нехтування дитиною;
• нехтування обов’язків стосовно дитини;
• відсутність в сім’ї доброзичливої атмосфери;
• недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;
• втягування дитини в з’ясування стосунків між батьками та використання її з метою шантажу;
• недостатнє задоволення дитини в їжі,одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це;
• використання алкоголю до втрати самоконтролю над дітьми;
• нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність..

Не складно помітити, що все це не рідкість у наших сім’ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе. Так поводилися наші батьки, батьки їхніх батьків. Така поведінка стала для нас звичною. І часто ми просто не замислюємось над тим, як це може вплинути на нас самих і наших дітей

Коли виникає конфлікт, дорослі часто так захоплюються ним, що думають тільки про те, як відстояти свою позицію. Їм однаково, що відбувається в навколишньому світі. Діти, безумовно, не можуть бути сторонніми спостерігачами.
Чи знаєте ви, що:

• Діти бачать, чують та пам’ятають більше ніж думають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участі в конфлікті (захоплена грою,дивиться телевізор, перебуває в іншій кімнаті). Але насправді діти завжди знають коли батьки сваряться.

• Діти різного віку по-різному реагують, але на всіх дітей, навіть на немовлят, впливає домашнє насильство.
Будь-яке домашнє насильство, не залежно від того спрямоване воно безпосередньо на дитину чи іншого члена сім’ї, травмує дитину!.

Як діти реагують на насильство в сім’ї:
v Діти зазнають почуття провини, сорому і страху, так, ніби вони відповідальні в насильстві, яке їм доводиться спостерігати.
v Діти відчувають сум.
v Діти відчувають гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім’ї

Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей?

Вони можуть:
v Реагувати надто агресивно;
v Не визнавати авторитетів;
v Бути пасивними чи пригніченими;
v Мати вигляд заляканих;
v Скаржитися на головний біль, постійне відчуття втоми, сонливість тощо

Пам’ятайте!
В сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як впоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.
Діти, що були свідками насильства в сім’ї, засвоюють:
1. Насильство – це засіб розв’язання конфліктів або отримання бажаного. Цю навичку вони переносять спочатку в дитячий садок і школу, потім у дружні і близькі стосунки, а потім у свою сім’ю дітей

2. Негативні форми поведінки в суспільстві – найвпливовіші. Діти переконуються, що тиск та агресія призводять до бажаного результату, і не шукають інших способів взаємодії з іншими людьми. Вони не знають про те, що можна домогтися бажаного, не обмежуючи прав іншого.

3. Довіряти людям, особливо дорослим – небезпечно. У своїх сім’ях діти не мають прикладу позитивних стосунків. Тому їм складно встановити близькі стосунки з іншими людьми. Вони не спроможні розуміти почуття інших людей.

4. Свої почуття й потреби не можна виявляти відкрито. Дитина не може виявити свої справжні стосунки в сім’ї, тому що до неї просто нікому немає діла, або за цим настане покарання. Врешті-решт вона втрачає цю навичку – виявляти свої справжні почуття.

Дієві негативні почуття – вони привертають увагу, піднімають авторитет – тому тільки їх і варто проявляти.

В результаті дитина:
• Або приховує свої почуття в сім’ї, знаходячи їм вихід на вулиці, в школі;
• Або керується принципом – мовчи, терпи і принижуйся

У сім’ях, де в стосунках з дітьми переважають контролювання, нехтування дитячими проблемами, тиск приниження один до одного, дитина може вирости агресивною або забитою, такою, яка не вміє постояти за себе. Тому ми повинні частіше думати про те, кого ми хочемо виховати. Ми весь час маємо пам’ятати, що дитина – це наше дзеркало.

Коли дитина стала свідком проявів насильства в сім’ї:
1. Допоможіть дитині поділитися своїми почуттями з кимось із дорослих. Дуже важливо, щоб це була людина, якій дитина довіряє. Якщо дитині буде з ким поговорити, її страхи та почуття самотності зменшаться. Слід обов’язково вислухати дитину до кінця, не перебиваючи та не оцінюючи її. Необхідно дати їй можливість просто висловити те, що накопилося в душі. Дуже важливо, щоб дитина зрозуміла, що розповідь про болісні почуття полегшує біль.

2. Обговоріть з дитиною ситуацію, що склалася, її причини, можливі наслідки.

3. Іноді діти вважають себе винними втому, що сталося між батьками. Допоможіть дитині зрозуміти: в тому, наприклад, що батьки сваряться, немає її провини.

4. Якщо ви відчуваєте, що не в змозі допомогти дитині, зверніться до сімейного психолога.

Пам’ятайте!
По-справжньому допомогти дитині ви зможете тоді, коли допоможете собі.
Припинити домашнє насильство можна, навчившись поважати іншу думку, інші індивідуальні особливості, інший стиль поведінки.
Це тільки деякі поради. Спробуйте скористатися ними або знаходьте свої. Не впадайте в розпач, коли щось не виходить. З часом у вас буде виходити краще і краще. Все у ваших руках. Від вас залежить, чи залишиться все як було, чи зміниться на краще.