Шкільний театр розпочав роботу іще у 2005 році. Спочатку це був ляльковий театр, для якого на уроках праці дівчата шили ляльки, деякі – переробляли з готових м’яких іграшок, хлопці - виготовили ширму, юні художники – розмалювали її. У першому складі гуртка були і молодші школярі, і старшокласники. Під час занять гуртка школярі, як лялькові вистави, так і новорічні дійства та обряди щедрування з «живими» акторами.

З часом бажання працювати «наживо» перемогла у наших гуртківців.

Важко, навіть, порахувати, скільки вистав проведено за цей час, та більша частина з них має народознавче коріння. Адже, у народному мистецтві закодовано суспільний ідеал народу, його, майже, побожну любов до землі, патріархальну шанобливість до батьків, священне ставлення до сімейного життя.

Пізнаючи національний фольклор, діти вчаться розуміти менталітет, неповторність свого народу, що забезпечує духовну єдність поколінь. Адже, в умовах глобалізації та інтеграції культур різних народів актуальним є збереження національної своєрідності.

Деякі наші починання стали вже доброю традицією: на Святий вечір та Щедрий вечір проводимо обрядові дійства з колядуванням, вертепом, щедруванням, «Козою». Дехто з дітей, навіть закінчивши школу, бере участь у цих дійствах.

Бойко І.В,

керівник дитячого театру «Крила»

Якщо згадували про найяскравіші моменти шкільного життя, це, безумовно, моя активна участь у команді КВК та шкільному театрі. Саме цей досвід «зліпив» з мене особистість, навчив проявляти себе. Індивідуальна робота над роллю та взаємодія у творчому колективі навчили мене опановувати свої емоції, тіло, працювати на результат, отримувати насолоду від перемог і аплодисментів.

Перший мій виступ – роль поросятка у ляльковому театрі – це було кумедно! Але це був початок – фундамент подальших перевтілень. Театральний гурток відвідували діти, які прагли розкрити свої здібності, хоча не усі вірили, що вони є. Та наполеглива праця нашого керівника Ілони Володимирівни творила дива – ми виходили на сцену і поринали у світ мистецтва. Тепер колишні гуртківці – мої друзі. Друзі не по бляшанці пива, а по інтелекту і креативності.

Сформувати дитину у шкільному віці не може лише математика та хімія. Їй потрібна творчість. Тому своїм сьогоденням (студентка факультету журналістики університету ім.Т.Шевченка) я, частково, завдячую шкільному театру.

Карташева Антоніна, випускниця 2013 року

/Files/images/pozaklasna/DSC_0291.JPG

/Files/images/pozaklasna/DSC02684.JPG

/Files/images/pozaklasna/DSC03702.JPG

/Files/images/pozaklasna/DSC09034.JPG

/Files/images/pozaklasna/DSC09116.JPG

Кiлькiсть переглядiв: 421

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.