Річниця Голодомору в Україні!

Ніч огорнула мою Україну.
В небі високо засяяли зорі.
Чому ж до зірок я думкою лину,
Схиляючи голову в тихій покорі?

Може ті зорі – то душі людей,
Які відлетіли в Голодні часи?
...А серед них скільки було дітей!..
Їм не бачити більше земної краси.

Ніколи вже їм не пізнати Кохання...
Не пройтися щасливими лісом, ні полем...
Голод знищив життя й сподівання...
Збережи, Боже, рід наш!
Повернись до нас, Доле!

Раптом туга стискає душу мою...
Свічку поставлю в вікні. Запалю.
Прошепчу я тихенько молитву свою –
Тих, голодних, 30-х я гріх замолю.

Хай світло від свічки у небо летить –
Хоча б одну Душу зігріє в цю мить,
Щоб Душа ця загублена спокій знайшла –
І у Вічність до Бога вона відійшла.

Їм – неоплаканим і невідспíваним...Їм – похованим без труни й молитви... позбавлених могили й шани – присвячується наша молитва.

Пам'яті жертв Голодомору - Ліцей №3

Мало знайдеться не тільки в історії України, а й світу, таких жахливих трагедій, як Голодомор 1932-1933 років, який випав на долю народу найродючішої і найблагодатнішої землі – України.

Це була безкровна війна тоталітарної системи проти українського народу. Війна – задля того, щоб підірвати коріння волелюбної нації, винищити цілий етнос.
Масове голодування селян розпочалося в грудні 1931 року і тривало вподовж 22 місяців.
У 1932 році в Україні повністю вичерпалися запаси хліба, голод підкошував цілі райони й області. А вже до лютого 1933 року з України було вивезено майже все зерно.
Офіційні óргани влади замовчували трагедію українського села. Згідно з установкою й.сталіна ставилися до голоду як до неіснуючого явища.

Ті, що пережили жахи війни та концтаборів, кажуть, що не зазнали такого потрясіння як від Голодомору. «Бо ж у нас – свої своїх морили голодом, а там – фашисти...».
Моторошно перечитувати свідчення і спогади тих, хто зміг вижити до наших днів і донести до нас пам’ять про жертви голодомору та правду про той жах, який вони пережили.

16 країн офіційно визнали Голодомор в Україні. І вчора, 24 листопада 2022 року, до них приєдналася Ірландія, визнавши Голодомор в Україні геноцидом українського народу.

У ліцейній бібліотеці учні можуть прочитати про факти та свідчення геноциду українського народу. Довгорук О. О. підібрала інформаційні матеріали до тематичної виставки:

/Files/images/000011/0-02-05-3be72d8e5f9507841659c71b33e9f9381e5fdc7c04446196130be3c3dde7a76e_e91be0f281881799.jpg

Біля інсталяцій проводяться години спілкування про ті часи:

/Files/images/000011/5-Г.png /Files/images/000011/IMG_6299.JPG

/Files/images/000011/IMG_6302.JPG /Files/images/000011/IMG_6303.JPG /Files/images/000011/IMG_6321.JPG

/Files/images/000011/IMG_6323.JPG /Files/images/000011/IMG_6329.JPG

/Files/images/000011/IMG_6338.JPG

Тепер, 90 років потому, у 2022 році росія повторює свої злочини проти українського народу:

- вона вкрала в України зерна на суму щонайменше 530 мільйонів доларів;

/Files/images/000011/02.jpg

- "Вогонь йде стіною": окупанти підпалюють пшеничні поля на півдні України;

/Files/images/000011/03.jpg

- рашисти знищують український хліб

/Files/images/000011/01.jpg

Та помиляються вражѝни, вважаючи, що нас можна зламати! Не вдалося досі – не буде цього ніколи! Україна має на захисті всі сили природи і підтримку роду – наша перемога невідворотня і остаточна!

Ні! Мовчати не буду! Хай знають народи —
В тридцять третьому голодом вбили на сході
Українців, нащадків козацького роду.
Світ знущання такого не бачив ще зроду.

Чорноземи хлібами пишались одвічно,
Чому з голоду люди вмирали трагічно,
Українські степи вкрили братські могили,
Лютим голодом смерть цілі села косила.

Нехай знають усі — спланували завчасно,
Щоби знищити рід український дочасно.
Взяли все, що було: фонд посіву й фуражний,
Хтось зловісний наказ підписав легковажно.

Це тупі, малограмотні слуги фальшиві,
Що придумали план заготівлі жахливий,
За кордон із зерном поїзди відправляли,
А мільйонам від голоду смерть прорікали.

Запалімо свічу за всі душі невинні!

Пам’ятаймо про все і згадаймо їх нині...
Україна жива! Не здолати ніколи,
Бо козак був і є мужнім воїном в полі.

Чому сумує, плаче дзвін
І біль сердець в одне єднає?
Що розповісти хоче він,
Про що сьогодні нагадає?
Встає історія з пітьми,
Словами фактів промовляє
І хоче, щоб судили ми,
Бо заповіт від мертвих має.
Не встануть свідки із могил.
Вони й тоді не говорили,
Бо голод їх позбавив сил…
А за селом росли могили…
Війна бідою, горем вчить,
Щоб не забулось незабутнє,
Бо там, де пам'ять не мовчить,
Там щастям повниться майбутнє.

Запалімо свічу Пам'ті за всі душі невинні! - Ліцей №3

Кiлькiсть переглядiв: 16

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.