Шевченко заповідав нам любити Україну, шанувати рідну мову, чужого научатися й свого не цуратися. Відцуралися… Зневажили… Діждали того, що іншоязикі принизили нас так, що мало не стерли на порох, ледь не відправили у Небуття.

Слова Кобзаря – то музика душі українців: вони хльосткі і категоричні, обнадійливі й ніжні. Слова Кобзаря носили із собою не лише у збірках його поезій – у самісінькому серці, вкриваючи рідне слово від куль і напáдок міцною крицею своєї любові.

Багато віршів складено про Шевченка, на різні теми: від його особи до, власне, того, чому він научав українців. І сьогодні ці вірші лунали в стінах ліцейної бібліотеки дитячими голосами, біля його портрету, його збірок, його пам’яті.

Вірш Ольги Халепи ніби промовляє Шевченківськими рядками. А я не втрималася і дописала трохи «від себе» (те, що курсивом). Тому, що Шевченківська українська мова не вмре, не загине, тому, що ми діти своєї Вкраїни:

«Та що ви люди, подуріли,

Який російський вам язик?

Коли будинки ваші «Гради» крили,

Навіть в Раю ми чули крик.» -

Отак наснився мі Шевченко

І з докорами говорив.

А я зіщулилась тихенько,

Не знаю, що відповісти.

Лунав Кобзáря голос далі,

Немов розлогий грім гримів.

І зранку вибухнув віршами

Мій сон, мій крик, мій гнів, мій біль:

«Складайте пазли свого мозку!

Забийте міцно туди цвях!

Щодня горить скорбота воску

В русифікованих місцях!

Летять на поміч емігранти,

Вся Україна у двобóю!

Які ж до дідька варіанти?

Чужого досить, будь собою!

Кацап ґвалтує українців,

Могили скрізь, одні могили...

Огиди нашої по вінця!

Все, налюбились, надружили.

Ти захищаєш, що? Ракети?

Чи фосфор тішить твоє тіло?

Ти не помітив, є прикмета,

Там, де "язик", то прилетіло.

Та хай заціпить гаварящих!

За всіх синів, усіх героїв,

Через таких як ти ледащів,

Язик чужинський вже накоїв!

Ой, не кажіть, що не на часі,

Женуть біду щодня солдати,

Бо сенс у ньому, у каркасі,

То обирай, каркас, чи ґрати?

Лягай поспати, ніч надворі,

А ранок в тебе завтра буде?

Щоб знову сонце, знову зорі,

Кохайте рідне, прошу, люди!

Заради воїнів небесних,

Заради тих, хто на фронтах,

Заради тих, хто не воскресне,

Заради тих, хто у бинтах,

Заради вкраденого щастя,

Заради сліз дітей війни,

Заради скотча на зап'ястях,

Заради пасом сивини,

Заради вбитої дитини,

Заради подвигу пілота,

Заради чорної хустини,

Заради Кіборгів піхоти,

Заради вирви, замість хати,

Заради голоду і спраги,

Ти Україну маєш захищати!

А якщо ні, то хто ти, ХТО ТИ?

#ОльгаХалепа

30 травня 2022 року

/Files/images/0000000000/0-02-05-689853dd37e3b5187ee0f21cad8ae7fbc7517a86aeb47d0900676d57ee4a4480_8aed8def8d091ea0.jpg /Files/images/0000000000/335067786_745088937232427_2859694263107092969_n.jpg /Files/images/0000000000/335135707_934722004203309_8292126732262956461_n.jpg /Files/images/0000000000/бібліо.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 134

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.